За 11 років російсько-української війни, зокрема понад три роки повномасштабної, в Україні зʼявилася велика спільнота її ветеранів. Ці люди мають різний досвід, освіту, амбіції та перебувають на різних етапах реінтеграції в суспільство. Деякі з них обирають шлях участі у формуванні політик, долучаються до роботи в міністерствах України, що не лише може сприяти наскрізності ветеранської політики, а й створює умови для того, щоб їхні голоси враховували під час прийняття рішень.
Щоб дослідити участь ветеранів у формуванні політики, Рух ЧЕСНО надіслав запити щодо кількості працевлаштованих ветеранів у всіх 19 міністерствах України, зокрема і ветеранів на керівних посадах. Інформацію вдалося отримати від 16 міністерств.
Закон № 3552-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” відносить до цієї категорії учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни та учасників війни. Наразі в Україні статус ветерана мають понад 1,2 мільйона людей, а після закінчення російсько-української війни їхня кількість може зрости до 6 мільйонів.
Залучення ветеранів до впливу на регіональну або національну політику, впливу на прийняття рішень є також однією зі складових реінтеграції тих ветеранів, які прагнуть лідерства. Вплив може відбуватися завдяки роботі громадських організацій, консультаційних органів та долученню до розробки політик. Адже їхній досвід може посилити такі важливі сфери, як охорона здоровʼя, особливо в контексті відновлення фізичного та ментального здоровʼя, патріотичного виховання молоді, соціального захисту тощо.
Це сприятиме не лише реінтеграції конкретних ветеранів та ветеранок, а й врахуванню інтересів їхніх побратимів та членів їхніх сімей, згуртованості суспільства. Навички ветеранів можуть бути адаптовані до цивільного життя і використані для вирішення соціальних, економічних та організаційних проблем у громадах та державі.
Спільне дослідження Міністерства у справах ветеранів, Українського ветеранського фонду та robota.ua показало, що найбільш бажаними сферами працевлаштування для ветеранів і ветеранок є державна служба (для 35,4% респондентів) та місцеве самоврядування (27,6%).
У цьому контексті показовим є дослідження, яке на замовлення Руху ЧЕСНО проводили в серпні 2024 року. Воно показало, що 70% українців позитивно ставляться до участі ветеранів російсько-української війни в політиці.
За словами заступника командира 241-ої окремої бригади територіальної оборони з психологічної підтримки персоналу (ППП) та керівника ГО "Ветерани 241 бригади" Олексія Фандецького, держава має трансформуватися у країну ветеранів.
"Нам не треба, щоб держава "допомагала ветеранам". Треба, щоб країна стала державою ветеранів. Де люди, що повертаються з фронту, можуть вчитися, працювати, будувати бізнес і бути при владі. Без жалю і патетики. Просто як повноцінні громадяни, які вже довели, що вміють брати відповідальність", – наголосив він.
Він підкреслив, що повага до ветеранів ґрунтується на тому, що їхні голоси чують і створюють можливості для того, щоб впливати на процеси в державі та реалізуватися. Крім того, формувати ветеранську політику без участі самих ветеранів неправильно.
Ймовірно, повага суспільства до ветеранів може сприяти і підвищенню довіри до державних інституцій, якщо вони залучені до державної служби.
“Повернувшись додому, перед кожним ветераном та ветеранкою рано чи пізно постає питання: "А що далі?". Хтось повертається на попереднє місце роботи, інші обирають новий фах чи навіть започаткують власну справу, – зазначала голова Національного агентства України з питань державної служби Наталія Алюшина в 2024 році. – Залучення ветеранів та ветеранок на публічну службу – не лише питання соціальної відповідальності. Це насамперед шанс. Шанс для тих, кому ми завдячуємо кожним новим днем, знайти своє місце у суспільстві”.
Вона також наголошувала, що особливі навички ветеранів, а саме їхня висока відповідальність, дисципліна, рішучість і стійкість, а також здатність приймати рішення у складних умовах відкриває можливості для системних змін зсередини, зокрема впровадження нових ідей та підходів.
Ключовими органами у формуванні політик, а саме законів та підзаконних актів, стратегій та дорожніх карт з їхньої реалізації, програм та концепцій, є міністерства. Здебільшого діяльність будь-якого міністерства ототожнюють із його очільником, проте основною роботою займаються профільні спеціалісти, аналітики та керівники структурних підрозділів за допомогою залучених експертів, консультантів і громадськості.
Читайте також: Чому українська політика потребує ветеранів
За наданими від 16 міністерств даними, найбільша кількість учасників війни, учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни працює в Міністерстві внутрішніх справ — 102 з 909 працівників, у Міністерстві оборони України — 100 з 497 співробітників, причому 37 із них на керівних посадах. Також у Мінветеранів нині працює 38 ветеранів, зокрема 18 на керівних посадах, враховуючи, що штат налічує загалом 214 осіб. Зазначимо, що за останній рік кількість ветеранів у міністерстві збільшилася, адже станом на серпень 2024 року їх було 17%, тобто приблизно 30 осіб.
Загалом у 16 міністерствах 4% працівників на різних посадах мають статус ветерана.
Штат Міністерства соціальної політики вартий окремої уваги — тут усі 5 ветеранів мають керівні посади, зокрема один із них є радником міністра. А в Міністерстві з питань стратегічних галузей промисловості 9 з 15 ветеранів, на штат із 175 працівників, обіймають керівні посади. Однак у міністерствах енергетики, національної єдності, а також молоді та спорту ветерани не обіймають керівних посад.
Найменша кількість ветеранів працює в міністерствах енергетики (3 людей), захисту довкілля та національної єдності (по двоє в кожному), а також молоді та спорту (1 людина). В міністерстві культури та стратегічних комунікацій, попри його широку залученість у ветеранську політику, наразі не працює жоден ветеран, а один із працівників загинув, захищаючи Україну під час повномасштабної війни. Також з лютого 2022 року загинули 5 працівників Мінветеранів.
Крім того, з 208 ветеранів, що працюють у міністерствах, 168 мають статус учасників бойових дій (УБД), а 43 – осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Крім роботи у штаті міністерств ветерани долучені й до громадських рад. Наприклад, до громадської ради при Мінсоцполітики входять 33 представники громадських, благодійних організацій та фондів, з яких 10 мають статус ветерана, а у громадській раді Мінветеранів 29 членів мають такий статус.
Попри необхідність залучати ветеранів на вакансії державної служби, особливо в умовах кадрового голоду, на думку міністра Кабінету міністрів Олега Немчінова, запроваджувати для них преференції під час участі в конкурсах не варто.
Читайте також: ЧЕСНО та Школа публічного управління УКУ відкривають новий набір на “Програму ветеранського лідерства”
Ветерани та ветеранки серед іншого можуть стати фундаментом і необхідним ресурсом для побудови сучасного та ефективного суспільства, яке базується на справедливості, посилити державне управління, місцеве самоврядування та громадський сектор. За словами лідерки Руху ЧЕСНО Віти Думанської перед початком запуску програми ветеранського лідерства, доступ ветеранів до інструментів лідерства – це стратегічне інвестування в майбутнє України.
Залучення ветеранів до державної служби є позитивною тенденцією, яка, проте, потребує підсилення, а також створення доступу до посад, ефективної системи адаптації, менторства та підтримки. Адже без їхньої участі в процесах прийняття рішень Україна навряд зможе адаптуватися до реалій тривалої повномасштабної війни та ризикує втратити не лише людський ресурс, а й шанс на трансформацію.
