Повномасштабна війна в Україні триває, проте вже сьогодні ми бачимо, що саме ветерани стануть одним із головних рушіїв відбудови країни. Вони повертаються з фронту з досвідом прийняття рішень у критичних умовах, із загостреним відчуттям справедливості й відповідальності за майбутнє.
Історії всіх ветеранів різні, але значна частина з-поміж них активно шукає можливості навчатися, будувати кар’єру, впливати на політику.
Запит на навчання серед ветеранів вражаюче високий. Чимало готові долучатися до ухвалення рішень і проявляти себе не лише на полі бою, а й на політичній та громадській аренах.
Прикладом може бути конкурс на Програму ветеранського лідерства, яку ми в ЧЕСНО вже вдруге реалізуємо спільно зі Школою публічного управління УКУ — приблизно 10 осіб на місце. На міжнародні програми відбір ще більш конкурентний — до 20 охочих на одне місце.
Майже половина учасників нашої першої ветеранської програми в британській Warwick Business School, яка відбувалася з 8 до 12 вересня, вже вступили або навчаються на магістратурі з публічного управління чи проходять інші управлінські курси.
Наша команда бачить, що вже сформувалася ціла когорта людей, що не задовольняються статусом “ветерана”, якого треба просто “підтримати”. Ця спільнота бачить себе як майбутніх лідерів і шукає знання, які дозволять будувати політику, управляти громадами, створювати та розвивати бізнеси.
Звісно, для багатьох бар’єром залишається англійська мова. Але ті, хто хоче брати участь у міжнародних процесах, свідомо інвестують час та зусилля в її вивчення. Це питання не лише особистої кар’єри — це інструмент, який дозволяє представляти Україну світовій спільноті. У Британії українські ветерани продемонстрували не лише глибокі знання й уміння дискутувати на рівних із викладачами.
Коли ми говоримо про політичне лідерство, то важливо не зводити це поняття лише до виборів чи партій. Україна ще занадто вразлива, щоб говорити про політичні перегони. Але ветерани вже зараз формують нову культуру відповідальності. Вони не терпітимуть шахрайства чи маніпуляцій — ця категорія суспільства має дуже високий рівень чутливості до справедливості. І це виклик для майбутніх політиків: ветерани не будуть звичними виборцями, яких легко “підкупити” чи “обдурити”, з їхньою думкою доведеться рахуватися.
Є й складні теми, які потребують чесної розмови. Наприклад, участь так званих “ухилянтів” у політичному житті. Для багатьох ветеранів це питання принципу: як люди, які виїхали за кордон чи уникали мобілізації, можуть претендувати на управлінські ролі після війни? Тут потрібно шукати справедливі механізми й відверті відповіді, аби не допустити нових розколів у суспільстві.
Інший напрямок — робота з діаспорою. Вона часто має величезні ресурси й бажання допомагати, але потрібні правильні моделі залучення, щоб це не виглядало як “підказки ззовні”, а було справжнім партнерством.
Найсильніші уроки особисто для мене під час Програми ветеранського лідерства в Британії — від місцевого бізнесу. Там ветеранів не сприймають як “вразливу категорію”, яку треба захищати. Їх розглядають як уже готових лідерів, у яких є цінні навички. І бізнес готовий підбирати для них посади, які дозволять лише посилити навички, здобуті на службі. Маємо створити такі ж можливості для українських ветеранів. Бо робота і соціалізація — це ключ до їхнього відновлення.
У нас на програмі була вправа: ветеранам потрібно було уявити три сценарії свого майбутнього. Спершу це давалося важко. Але найбільше натхнення принесло завдання уявити, що жодних обмежень не існує. Учасники мають дуже амбітні ідеї: від створення національного реабілітаційного центру до відкриття ветеранських бізнесів, брендів одягу, освітніх шкіл чи навіть військового консалтингу. Це доводить: ветерани мислять ширше, ніж просто “повернення в цивільне життя”. Вони бачать себе і в бізнесі, і в громадах, і в політиці.
Ми часто говоримо про те, що Україна вчиться у світу. Але в історіях ветеранів я бачу інше: настав час, коли ми можемо вчити світ. Полон, бойові дії на фронті, відновлення після травм — це унікальний людський досвід та знання для міжнародних дискусій. І наші ветерани мають, чим поділитися і чого навчити іноземних фахівців.
Ветеранське лідерство — це основа майбутньої України. Ті, хто пройшов фронт, уже довели здатність діяти в критичних ситуаціях і брати відповідальність. Уже зараз, не чекаючи перемоги, вони можуть застосувати ці навички в політиці, бізнесі та громадах.
Наше завдання — створити умови, щоб їхня рішучість і досвід працювали на відновлення країни. Від того, якими можливостями ми забезпечимо ветеранів сьогодні, залежить, якою стане Україна завтра.
