Представленість ветеранів у центральних органах влади 

Не всі владні органи збирають й обліковують інформацію про те, чи є їхні працівники та державні службовці ветеранами, або ж членами родин ветеранів та військовослужбовців, загиблих захисників та захисниць, полонених і зниклих безвісти. 

“Станом на 31 грудня 2025 року у МОЗ загальна фактична кількість державних службовців та працівників становила 192 особи, інша інформація за вказаними у вищезазначеному листі даними відсутня”, — йдеться у відповіді МОН на запит.

Загалом у 14 міністерствах з 8320 держслужбовців на посадах різного рівня працюють 379 ветеранів, тобто майже 5% від усього штату, з яких 322 мають статус УБД, а 59 — ОІВВ. Зазначимо, що деякі ветерани мають подвійний статус.

Найбільша кількість УБД та ОІВВ працює в міністерствах оборони, внутрішніх справ, у справах ветеранів, закордонних справ, а також економіки, довкілля та сільського господарства. А в міністерствах молоді та спорту, юстиції, цифрової трансформації й енергетики немає жодної особи з інвалідністю внаслідок війни.

Показовим є те, що станом на липень 2025 року, ще до реорганізації міністерств, кількість ветеранів у штатних розписах становила 4%. Таке зростання може бути повʼязане зокрема зі збільшенням кількості ветеранів, які повертаються до цивільного життя, та їхньою реінтеграцією. До прикладу, в Мінветеранів за пів року кількість ветеранів у штаті збільшилася на дві особи, в МВС — на 26, а в Мінкульті, де на той час не було жодного ветерана, тепер працюють двоє учасників бойових дій. Попри загальне збільшення кількості ветеранів у міністерствах, у деяких їх стало менше — в Міністерстві фінансів з восьми ветеранів у штаті залишилося сім, у Міністерстві освіти та науки — сім із девʼяти, в Міненерго — один із трьох.

Читайте також: Ветерани і політика: ЧЕСНО дослідив бар’єри, потреби та переваги

Найбільша кількість ветеранів відносно всіх працевлаштованих, очікувано,  працює у Мінветеранів, МВС та Міноборони. У штаті останнього  також є чиннівійськовослужбовці, 194 з яких є учасниками бойових дій, а двоє — особами з інвалідністю внаслідок війни. Як зазначено у відповіді Міноборони, відомості щодо загальної кількості державних службовців та військовослужбовців міністерства відносяться до службової інформації та не підлягають розголошенню, тому дані щодо чисельності працівників апарату міністерства взято з постанови Кабінету міністрів № 1410 — 829 осіб. 

Ветерани також є працівниками і підпорядкованих міністерствам органів, однак їхнє представництво в них різниться. Так лише в 14 з 26 установ частка ветеранів вища за 1%.

Ветерани-керівники в державному управлінні

Окрім залучення ветеранів до роботи міністерств та підпорядкованих їм органів, важливою також є їхня представленість на керівних посадах, до прикладу міністрів, заступників міністрів, начальників відділів тощо, де не просто розробляються політики, а і ухвалюються рішення.

Найбільша кількість ветеранів держслужбовців та військовослужбовців на керівних посадах — в Міністерстві оборони — 21 серед держслужбовців та 71 серед військовослужбовців. 

Також близько половини ветеранів обіймають керівні посади   в міністерствах внутрішніх справ, у справах ветеранів, економіки довкілля та сільського господарства, фінансів, соціальної політики, розвитку громад та територій. Усі троє ветеранів міністерств цифрової трансформації й молоді та спорту є керівниками різних рівнів, а в Мінкульті та Міненерго немає жодного ветерана-керівника. Загалом із 379 ветеранів 129 є керівниками різних рівнів.

Серед підпорядкованих міністерствам органів найбільша кількість ветеранів-керівників працює в Держмитслужбі, Укртрансбезпеці та Держаудитслужбі.

У штаті Укрдержархіву, Нацсоцслужби та “ПлейСіті” працює по одному ветерану-керівнику. В 11 інших структурах немає ветеранів на високих посадах, а в Південно-Східному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань з 86 ветеранів лише один обіймає керівну посаду.

Читайте також: Роман Лозинський: "Нам потрібні ветерани на різних рівнях влади й місцевого самоврядування"

Водночас існує своєрідна закритість державних структур для ветеранів через низькі зарплати на “стартових” посадах (спеціалістів та головних спеціалістів), тоді як на керівних посадах з вищою оплатою оновлення кадрів відбувається повільніше.

“У вас є штатний розпис, у якому є люди, які переважно заброньовані, і вони в кар'єрному зростанні займають посади. Коли повертаються учасники бойових дій, то високооплачувані чи навіть середньооплачувані посади вже зайняті. В цьому основна проблема присутності учасників бойових дій у державній вертикалі та органах місцевого самоврядування”, — зазначила голова Комітету з питань соцполітики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова.  

Рідні ветеранів у системі державної служби

Досвід військової служби стосується також і членів їхніх родин, які проходять власний шлях очікування, адаптації, емоційного навантаження та взаємодії з державою. Саме тому участь членів родин ветеранів у роботі органів влади дозволяє враховувати ширший контекст наслідків війни, краще розуміти потреби сімей військовослужбовців,  ветеранів, загиблих, полонених і зниклих безвісти захисників та захисниць, а також формувати більш чутливі, практичні й ефективні рішення в сферах соціального захисту, охорони здоров’я, освіти, реінтеграції, підтримки родин тощо.

Однак не всі міністерства ведуть статистику щодо того, чи є їхні держслужбовці та працівники ріднею загиблих або померлих, полонених або зниклих безвісти захисників та захисниць, а також членами сімей військовослужбовців та ветеранів. Таку інформацію вдалося отримати лише від чотирьох міністерств та восьми підпорядкованих їм органів.

Найбільша кількість членів родин ветеранів працює в Держмитслужбі — 1396, що може бути повʼязано зі значною кількістю людей у штаті, а також особливостями обліку. Проте у відсотковому значенні найбільше представлення цієї групи має Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань (76%) та Міністерство у справах ветеранів (31%).

Громадські ради як точка впливу

Громадські ради й інші консультаційно-дорадчі органи відіграють важливу роль у підвищенні прозорості державних інституцій, підзвітності посадовців і врахуванні інтересів різних суспільних груп. Такі органи не мають прямого впливу на ухвалення рішень, однак розробляють рекомендації, беруть участь в обговоренні нормативно-правових актів та забезпечують фахову експертизу. Загалом консультаційно-дорадчі органи дають змогу представникам громадських організацій, експертного середовища та різноманітних спільнот доносити позиції суспільства до органів влади.

Участь у таких структурах ветеранів та членів їхніх родин також є важливою. Проте інформацію щодо представленості ветеранів у консультаційно-дорадчих органах при міністерствах вдалося отримати лише від Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності, де з 32 представників громадських, благодійних організацій та фондів, статус ветерана війни мають десятеро осіб. 

При інших міністерствах також функціонують аналогічні органи, однак дані щодо кількості в них ветеранів у розпорядників інформації відсутні або системно не збираються. Водночас окремі практики демонструють більш інституціоналізований підхід до такої участі. Наприклад, при Міністерстві у справах ветеранів з 2018 року функціонує Рада ветеранів. У 2026 році ветерани кожної з областей обирають на загальних зборах своїх делегатів до цього органу для оновлення його складу.

Ветерани все активніше беруть участь у процесах прийняття рішень, розробки політик та роботи державних інституцій, а ветеранська спільнота стає однією з найбільших і найвпливовіших соціальних груп України, що дасть їй можливість стати фундаментом і необхідним ресурсом для побудови сучасного та ефективного суспільства та управління. Станом на кінець 2025 року кількість ветеранів вже сягнула 1,5 мільйона, а в перспективі їхня кількість може збільшитися до 5–6 мільйонів.

Участь ветеранів у розробці політик та виконанні рішень, зокрема у різних міністерствах та підпорядкованих їм органах, дає можливість зробити ветеранську політику дійсно наскрізною, а самим ветеранам перейти зі статусу отримувачів соціальних, медичних й інших послуг до активних субʼєктів. Саме тому важливо, щоб ветерани працювали не лише в профільному Міністерстві у справах ветеранів чи безпековому блоці, а й у сферах економіки, освіти, охорони здоров’я, інфраструктури, цифровізації, дипломатії тощо. Адже ветеранам притаманні такі цінні якості, як-от навички прийняття рішень у кризових умовах та вміння працювати в команді, очікувані високі моральні якості та відповідальність, що дозволять підвищити ефективність управління та створюваних ними політик.

Після демобілізації частина ветеранів повертається на попередні місця роботи, зокрема на державну та публічну службу, а інші, здобувши новий досвід, компетенції та лідерські навички, обирають новий професійний шлях, як-от в органах влади. Так за інформацію наданою міністерствами, деякі працівники долучилися до Сил оборони. У Міністерстві культури таких дев’ятеро, в Міністерстві закордонних справ — пʼятеро, в Міністерстві освіти — четверо. Можна припустити, що після завершення служби частина з них повернеться на свої посади.

Зростання залучення ветеранів до державної служби є позитивною тенденцією, яка, проте, потребує підсилення, а також створення доступу до посад, ефективної системи адаптації, менторства та підтримки. Адже без представленості ветеранів та членів їхніх родин у всіх державних структурах Україна навряд чи зможе зберегти людський ресурс, адаптуватися до реалій тривалої повномасштабної війни, забезпечити якісне післявоєнне відновлення та сформувати державні інституції, що відповідають суспільному запиту й досвіду країни.

Матеріал підготовлено за підтримки MATRA Programme Посольства Нідерландів в Україні. Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію MATRA Programme Посольства Нідерландів в Україні.