Документ розробили громадські організації, що працюють у сфері захисту прав військових, ветеранів, їхніх сімей: “Юридична сотня”, Veteran Hub, “Принцип”, “Простір можливостей”. Його вперше презентували ще в 2023 році. Оновлений варіант зразка 2026 року та рекомендації наразі демонструють ветеранським спільнотам.

Основні принципи Концепції:

• гарантування гідного ставлення до ветеранів і членів їхніх сімей —  держава та суспільство визнають їхній шлях та жертовність;

• політика щодо ветеранів має бути складовою престижу військової служби та формування боєздатного резерву;

• ветерани є фундаментом людського капіталу України, тому для них мають бути забезпечені доступ до освіти, працевлаштування, підприємництва, а також підтримка їхніх сімей.

Підґрунтям для розроблення документа стало безпосереднє бачення самих ветеранів і ветеранок, дослідження потреб захисників і захисниць ізвільнених з військової служби осіб, а також досвід інших країн, які вже пройшли шлях розбудови державної ветеранської політики.

Але навіть така ґрунтовна підготовка не гарантувала стовідсоткової підтримки спільноти. Дискусії виникли вже на першому, здавалося б, найпростішому етапі — визначенні ключового поняття: хто саме є ветераном чи ветеранкою. 

У Концепції вказано, що це “людина, яка брала безпосередню участь у бойових діях із захисту Батьківщини, а також на території інших держав, якщо це є частиною міжнародних зобов’язань України”. Саме це формулювання, що включає так званих легіонерів, і викликало найбільше обговорень.

Автори візії наполягали на тому, що незалежність України захищають і ті люди, які раніше брали участь у місіях на території інших держав. Також ймовірним є сценарій, коли Україна на виконання своїх зобов’язань змушена буде відправляти військових в інші країни. Отже, права українців, учасників бойових дій на території інших держав, теж мають бути захищені.

Учасники обговорення натомість зауважували, що легіонери — це найманці, тобто люди, які пішли воювати за гроші, тож держава Україна не має надавати їм таку саму підтримку, як учасникам війни за незалежність — тим, хто захищав Батьківщину.

Говорили й про наболіле — меморіалізацію, психологічну та соціальну підтримку, ветеранський бізнес й освіту.

Одним із ключових питань було те, як зробити систему пільг справедливою, а державну підтримку такою, що справді відповідає потребам ветеранів, ветеранок та їхніх родин.

Частина ветеранської спільноти вважає одним із можливих рішень монетизацію пільг. Водночас інші учасники обговорення поставилися до цієї ідеї обережно: отримавши кошти замість конкретної послуги чи пільги, людина не обов’язково зможе розв’язати свою проблему. 

Під час обговорення ветерани та ветеранки також говорили про ефективність чинних державних програм і дійшли згоди: держава не повинна витрачати кошти на те, що не відповідає справжнім потребам людей. 

Показовий приклад — реабілітація. Досить часто кошти, передбачені державою на реабілітаційні послуги, повертаються до бюджету невикористаними. Причини різні: ветерани й ветеранки можуть просто не знати про доступні можливості, а в окремих регіонах може не бути необхідної інфраструктури або послуг. 

Ще одне питання, яке викликало бурхливі обговорення — участь ветеранів і ветеранок у політичних партіях і рухах.

На думку деяких учасників дискусії, створення умовної “партії ветеранів” — це “найгірше, що може статися зараз”, бо це розсварить ветеранське середовище. Так само неоднозначною залишається участь ветеранів та ветеранок у діяльності інших політсил, які точно захочуть використовувати авторитет захисників і захисниць для власних цілей.

Водночас інші учасники обговорення, навпаки, вважають доцільним посилення представництва ветеранів у політиці та державному управлінні — аж до запровадження квот в органах влади та політичних партіях для учасників бойових дій.

Рішення про участь в політиці чи державному управлінні кожен ветеран або ветеранка ухвалюють самостійно Але однозначно важливо підсилювати захисників та захисниць, підвищувати їхню обізнаність та забезпечувати доступ до навчання з цих питань.

Якою має бути ветеранська політика України та як її реалізувати —  відкрите питання для країни, що продовжує потерпати від війни, та матиме непростий період повоєнного відновлення. Безсумнівно лише те, що ця політика має бути втілена в життя з огляду на досвід, потреби та позицію ветеранської спільноти.

Матеріал підготовлено ГО “Рух ЧЕСНО” за підтримки Фонду “Аскольд і Дір”, що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту “Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії” за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО “Рух ЧЕСНО” та не відображає поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.